Виявлено специфічні біомаркери хвороби Альцгеймера
Вивчаючи функціональні зміни, які відбуваються в мозку при сенільній деменції альцгеймерського типу, дослідники Мадридського університету виявили біомаркери, здатні прогнозувати, які пацієнти з помірними когнітивними розладами мають підвищений ризик розвитку деменції, або старечого слабоумства.
«В ході дослідження ми з'ясували, що дві нейронні підсистеми мозку, до яких відносяться лобно-скронева та лобно-затилкова області, змінюються в міру прогресування хвороби Альцгеймера», – говорить Марія-Євгенія Лопес-Гарсія, дослідник з групи когнітивної неврології Мадридського університету та один з авторів дослідження.
У своїй роботі, основні висновки якої були опубліковані в науковому журналі Brain, вчені розглядали гіперсинхронізацію (посилена взаємозв'язок між різними відділами мозку) як ключовий показник змін, а магнітоенцефалографію (МЕГ) – як інструмент для її виявлення. Завдяки цьому вони змогли продемонструвати, що у людей з легкими когнітивними порушеннями, у яких з часом розвивається хвороба Альцгеймера, спостерігається посилення синхронізації, але з прогресуванням деменції вона слабшає, вказуючи на дисфункцію коркової мережі.
Модель X
Легкими, або помірними, когнітивними розладами прийнято вважати порушення, які виходять за межі вікової норми, але ще не обмежують самостійності людини, тобто не мають суттєвого впливу на його повсякденне життя і майже непомітні для оточуючих. Вважається, що це проміжна стадія між нормальними віковими змінами і деменцією. В середньому у 15% пацієнтів легка когнітивна недостатність протягом року прогресує до хвороби Альцгеймера.
Тому раннє виявлення легких когнітивних порушень, і особливо можливість класифікувати пацієнтів, у яких вони з часом розвинуться до тяжкості деменції, за словами Лопес-Гарсія, «могло б допомогти в виявленні небезпечного стану, дати прогноз і зробити систему оцінки нових лікарських або нелікарських втручань доступною».
Для проведення дослідження, що тривало три роки, вчені відібрали 54 пацієнта з помірними когнітивними розладами, які кожні півроку проходили моніторинг стану. Вони також використовували результати МЕГ – технології, що дозволяє вимірювати і візуалізувати генеровані мозком магнітні поля, зроблені на початку і в кінці дослідження.
Ці результати команда потім проаналізувала за допомогою методик, що використовуються для оцінки синхронізації мозку: це дозволило їм визначити, як різні ділянки головного мозку комунікують один з одним. По закінченні дослідження стан 28 пацієнтів залишилося незмінним, тобто з тією ж ступенем когнітивних розладів, у другої половини учасників воно прогресувало до хвороби Альцгеймера. Розроблена в ході дослідження модель показала успішність на рівні майже 97%.
«Дані синхронізації, які були отримані на підготовчому та завершальному етапах дослідження, допомогли нам створити пояснювальну модель, що отримала назву модель X. Вона демонструє, що наявність гіперсинхронізації передбачає перехід легкої когнітивної недостатності в деменцію, показуючи зниження її рівня в міру розвитку хвороби», – пояснили вчені.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, сьогодні майже 36 мільйонів людей у світі живуть з діагнозом «деменція». Під цим терміном розуміють важке прогресуюче нейродегенеративне захворювання, пов'язане зі старінням, яке характеризується вираженим і стійким порушенням інтелектуальної діяльності та емоційно-вольової сфери людини, що веде в підсумку до повного розпаду особистості.
Воно є однією з основних причин інвалідності та залежності серед літніх людей у всьому світі. Тільки в США деменція щороку забирає більше життів, ніж пухлини молочної та передміхурової залоз разом узяті. За прогнозами, кількість людей, яких торкнеться цей недуг, до 2030 року подвоїться, а ще через двадцять років – потроїться. Переважна більшість з них страждатиме від хвороби Альцгеймера.
«Поява неінвазивного біомаркера раннього розвитку може допомогти людям своєчасно розпізнати це важке незворотне захворювання. Як дослідники, ми ставимо перед собою мету бути корисними і мати можливість робити відкриття, які можуть допомогти поглибити наші знання про цей складний недуг», – підсумовує Лопес-Гарсія.